День пам`яті Героїв Небесної Сотні — пам’ятний день, що відзначається в Україні 20 лютого на честь вшанування подвигу учасників Революції гідності та увічнення пам’яті Героїв Небесної Сотні.
Вшанували подвиг Героїв Небесної Сотні і у нашій школі. Урок пам’яті «Небесна Сотня у наших серцях» розпочали виконанням Гімну України. Вчителі Мірошкіна Л.А. та Войтович В.Г. розповіли про історію цієї революції: з чого все почалося і якими жахливими подіями закінчилося. Поіменно згадали героїв, які загинули на Майдані Незалежності за честь, за волю, за право бути народом, за країну, в якій не страшно жити і народжувати дітей. Юні хлопці, чоловіки вже ніколи не повернуться додому, не обіймуть близьких, не посміхнуться друзям. За цю самопожертву українці їх долучили до Небесного воїнства. Аби захищали країну від лиха, пильнували й оберігали її з небес…
А сотню вже зустріли небеса…
Летіли легко, хоч Майдан ридав.
І з кров’ю перемішана сльоза….
А батько сина ще не відпускав.
Й заплакав Бог, побачивши загін –
Спереду – сотник, молодий, вродливий,
І юний хлопчик в касці голубій,
І вчитель літній – сивий-сивий.
І рани їхні вже не їм болять…
Жовто-блакитний стяг покрив їм тіло…
Як крила ангела, злітаючи назад,
Небесна сотня в вирій полетіла…
Проникливо та схвильовано учні читали вірші про героїв, звернення до матерів, які вже не побачать своїх синів. Зал завмер, сльози наверталися на очі після слів:
Мамочко, вибач за чорну хустину,
За те, що віднині будеш сама.
Тебе я любив. І любив Україну.
Вона, як і ти, була в мене одна.
Пам’ять про загиблих вшанували хвилиною мовчання. Віддали шану тим, хто “положив серце й душу за нашу свободу”. Ці люди віддали найцінніше, що в них було, задля нас із вами. А таке не забувається… Це має пам’ятати кожен! Сьогодні, завтра, завжди. Без цього ми не зможемо відбудувати свою країну!
