Ох, на наших вечорницях,
Хто сумний – розвеселиться!
Співи, танці, небелиці –
Гарні будуть вечорниці!!!
З давніх-давен наша Україна славиться величними традиційними святами та обрядами. Одним із свят, яке завжди відзначали наші діди та прадіди, було велике зимове свято, особливо важливе для молоді — день Андрія. В наш час його називають “Андріївські вечорниці” і святкують з 12 на 13 грудня. Для молоді вечір напередодні Андрія був ще одним приводом, щоб повеселитися, хлопцям – позалицятись, а дівчатам може і судженого собі нагадати. Саме тому його і називали вечорниці, бо відбувалися вони ввечері та тривали до півночі.
Наше свято проходило в дусі стародавніх традицій у справжній українській світлиці. Запрошених гостей познайомили з традиціями, пов’язаними з започаткуванням свята Андрія, випіканням калити. Були дуже дотепні сценки наповнені живим гумором.. Вечорниці супроводжувалися веселими українськими народними піснями та запальною музикою.
Особливо всім сподобалася забава із калитою. Калита – символ свята, обрядовий корж, що готується на свято Андрія. Калиту тримав охоронець, який то піднімав її, то опускав, а хлопці верхи на «коні» (рогачі чи кочерзі) намагались її вкусити. Дівчата сажею вимащували тих, кому не вдалось вхопити кусень. Коли ж нарешті калита була надкушена, її поділили між учасниками гри.
Гості свята побачили справжнє українське дійство. Хлопці та дівчата жартували, співали, ворожили. Юні актори були надзвичайно старанні під час театралізованого дійства.
Зі сторони було приємно спостерігати і за учасниками, і за глядачами, які поринули в чарівний світ народних звичаїв і традицій.
Ожили перед нами ігри і забави нашого народу. Тепер головне, щоб вони і надалі не пішли у забуття. Міцний наш рід, жива у ньому пам’ять про минуле. Тож бережіть цю прекрасну, невичерпну скарбницю. У ній розум, кмітливість, гумор, надія і світло завтрашнього дня. Хай у вас завжди живим вогником світяться обереги пам’яті!
